Депресія у підлітка: як розпізнати і що робити батькам
Підлітковий вік часто супроводжується змінами настрою, дратівливістю та бажанням більше побути наодинці. Але тривалий пригнічений стан, втрата інтересу до звичних справ або різке погіршення повсякденного функціонування — привід поставитися до ситуації уважно. За однією ознакою або дописом у соцмережах неможливо встановити діагноз.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює особисту оцінку лікаря, психіатра чи психотерапевта.
Підлітковий вік часто супроводжується змінами настрою, дратівливістю та бажанням більше побути наодинці. Але тривалий пригнічений стан, втрата інтересу до звичних справ або різке погіршення повсякденного функціонування — привід поставитися до ситуації уважно. За однією ознакою або дописом у соцмережах неможливо встановити діагноз.
Що можуть помічати близькі
- смуток, порожнеча або постійна дратівливість, що не минає;
- втрата інтересу до друзів, навчання, хобі чи речей, які раніше подобалися;
- втома, зміни сну, апетиту або концентрації;
- відчуття провини, нікчемності, безнадії;
- віддалення від близьких, проблеми в школі, ризикована поведінка.
Такі прояви можуть бути пов’язані з різними станами та життєвими обставинами: стресом, булінгом, втратою, тривогою, проблемами зі сном, фізичним здоров’ям або вживанням речовин. Саме тому важлива жива розмова й професійна оцінка, а не спроба самостійно приклеїти ярлик.
Як говорити, щоб підтримати
Корисно обрати спокійний момент, говорити про свої спостереження без допиту та не знецінювати переживання фразами на кшталт «у твоєму віці це нормально». Можна запитати: «Я бачу, що тобі останнім часом важко. Що з тобою відбувається і чим я можу допомогти?» Якщо підліток не готовий говорити відразу, важливо залишити двері для розмови відкритими.
Батькам не потрібно ставати терапевтами. Їхня роль — помітити зміни, бути поруч, допомогти організувати звернення до фахівця та подбати про безпеку.
Коли не варто чекати
Планова консультація доречна, якщо зміни тривають, посилюються або заважають навчанню, стосункам, сну чи самообслуговуванню. Першим кроком може бути звернення до сімейного лікаря, педіатра чи фахівця з психічного здоров’я.
Невідкладна допомога. Якщо підліток говорить про бажання померти, самопошкодження, має намір або план завдати собі шкоди, уже завдав собі шкоди, перебуває у небезпеці чи стан різко погіршується — телефонуйте 103, звертайтеся до найближчого відділення невідкладної допомоги та не залишайте його наодинці.
Якщо ви помічаєте тривалі зміни у стані підлітка, запишіться на консультацію, щоб обговорити безпечні наступні кроки.