Дереалізація і деперсоналізація: чому все відчувається нереальним
Іноді люди описують стан так: «ніби дивлюся на себе збоку», «світ як у тумані», «усе наче уві сні» або «емоції ніби вимкнулися». Такі переживання можуть дуже лякати. Їх варто сприймати серйозно, але не ставити собі діагноз лише за описом в інтернеті.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює медичну чи психотерапевтичну оцінку.
Що називають деперсоналізацією та дереалізацією
Деперсоналізація — це відчуття відстороненості від себе: власне тіло, думки, почуття або дії можуть здаватися чужими, приглушеними чи такими, ніби ви спостерігаєте за собою з відстані.
Дереалізація — це відчуття нереальності навколишнього світу: люди, предмети або місця можуть здаватися «плоскими», далекими, штучними, туманними чи незнайомими. Ці переживання можуть виникати окремо або разом, бути короткими чи повторюватися.
Такі стани належать до дисоціативних переживань — способу, у який психіка іноді реагує на надмірний стрес. Проте сам термін не пояснює причину симптомів і не замінює оцінки лікаря.
Чому це може траплятися
Відчуття відстороненості іноді виникає під час або після сильного стресу, тривоги, панічного епізоду, перевтоми чи травматичного досвіду. Воно також може супроводжувати інші психічні стани. Водночас схожі скарги можуть бути пов’язані зі сном, вживанням алкоголю або інших речовин, дією ліків чи фізичними/неврологічними причинами.
Важливо не шукати одну причину самостійно.
Якщо симптом виник уперше, став частим, посилюється або заважає навчанню, роботі, керуванню автомобілем, догляду за дитиною чи стосункам — корисно звернутися до лікаря або фахівця з психічного здоров’я для повної оцінки.
Що відбувається під час оцінки
Фахівець може запитати, коли почалося відчуття нереальності, як довго воно триває, що йому передує та що відбувається паралельно зі сном, тривогою, настроєм і тілесним самопочуттям. Також важливі попередні захворювання, ліки, алкоголь та інші речовини, пережитий стрес і те, як симптом впливає на життя.
Іноді потрібен огляд або додаткові обстеження, щоб виключити інші причини. Чесно описати симптоми — не означає, що вас «визнають небезпечним» або «дивним». Це дає змогу обрати безпечну й доречну допомогу.
Що може трохи підтримати до консультації
Коли стан не є невідкладним, корисно спробувати зменшити додаткове навантаження, дати собі коротку паузу в безпечному місці, звернути увагу на сон, регулярне харчування та підтримку близьких. Можна записувати, коли виникає симптом, скільки триває, що було перед ним і що хоча б трохи полегшило стан. Такі нотатки допоможуть у розмові з фахівцем.
Не варто самостійно починати, скасовувати або змінювати психіатричні препарати, «лікуватися» алкоголем чи іншими речовинами або навмисно провокувати тривожні стани, щоб перевірити себе.
Якщо відчуття нереальності повторюється чи лякає, запишіться на консультацію, щоб обговорити симптоми, безпеку та подальші кроки.
Коли потрібна невідкладна допомога
Не чекайте планового запису, якщо є небезпека.
Телефонуйте 103 або звертайтеся до найближчого відділення невідкладної допомоги, якщо є думки, намір або план завдати собі чи комусь шкоди, ви втратили орієнтацію, маєте раптові виражені неврологічні симптоми, непритомність, судоми, різкий біль у грудях або відчуваєте, що не можете забезпечити власну безпеку. Попросіть близьку людину побути поруч.